Розвиток парашута

1911 року російський військовий, Гліб Котельников, враженний побаченою ним на Всеросійському святі повітроплавання загибеллю російського льотчика капітана Л. Мацієвича в 1910 році, вдався до розробки принципово нового парашуту РК-1. Парашут Котельникова був компактний, його купол виготовлено з шовку, стропи розділялися на дві групи й кріпилися до плечових обхватів підвісної системи. Купол і стропи укладалися в дерев'яний, а пізніше алюмінієвий ранець. У 1912 році Котельников запатентував парашутний ранець. Незабаром,1923 року, Котельников запропонував ранець для укладання парашута, зроблений у формі конверта із сотами для строп.

1 березня 1912 року в Сент-Луїсі, штаті Міссурі американець Альберт Беррі здійснив перший парашутний стрибок з літака і успішно приземлився з висоти 450 м.

Перші випадки застосування парашуту з військовою метою зафіксовано в період Першої Світової війни 1914—1918. Це були артилерійські спостерігачі, що коригували артилерійський вогонь з повітряних балонів. Вони являли собою дуже привабливу ціль для ворожих пілотів-винищувачів, тому після багатьох випадків загибелі коректувальників,офіцери почали застосовувати парашути, як засіб порятунку. Додатково, загрозу становили самі повітряні балони, що спалахували дуже швидко.

У той же час, незважаючи на наявність перших зразків парашутів, екіпажам літаків практично було заборонено використовувати парашути через те, що існувало повір'я,  — відсутність засобів порятунку примушує пілота вступати в повітряний бій без страху. До того ж, перші парашути були дуже важкі та незручні й займали забагато місця в літаку. Тому часто траплялись випадки, коли авіатори гинули внаслідок відсутності засобу порятунку або вчиняли самогубство.

За 1917 рік в російській армії було зареєстровано 65 спусків з парашутами, 36 — для порятунку і 29 добровільних.

Після революції 1917 року перший вимушений стрибок з літака виконав 23 червня 1927 року льотчик-випробувач Громов Михайло Михайлович, майбутнійГерой Радянського Союзу.

Датою початку розвитку масового парашутного спорту в СРСР стає 26 липня 1930 року. Цього дня у Воронежі на Аеродромі почалися перші стрибки військових льотчиків під керівництвом Л. Г. Мінова.

Парашутизм став масовим спортом і улюбленим заняттям молоді. З'являються жінки-парашутистки (Федорова, Кулеєва). Вперше стрибають вночі Березкин, Гятров та ін. Майстерність парашутистів зростає. У 1934 році конструктор Лобанов запропонував нову форму купола — квадратна й пласка, 1935 року новий спортивно-тренувальний парашут із змінною швидкістю зниження прийнято в експлуатацію. Інженери брати Дороніни вперше у світі сконструювали автомат для розкриття парашута на заданій височині.